Ми з членами Правління і лідерами ОД почали готуватися до теоретично-можливої евакуації ще за місяць. Було багато зроблено підготовчої роботи! Але біда застала нас зненацька. Як буває в таких ситуаціях майже завжди нам не вистачило 1 дня. Як сказав Віктор Михайлович, ми запізнились у своїй підготовці і прийнятих рішеннях рівно на 1 день.
Але з щирими людьми Бог поступає теж щиро незважаючи на їхню недосконалість. Ми звернулися до багатьох автопарку, Але всі вони по різних причинах відмовили нам в допомозі транспортом. Весь наш план евакуації в одну мить був зруйнований через відсутність транспорту для цієї евакуації. Я дякую всім, хто в цей час молився за нас в різних куточках світу і як відповідь на молитву Господь несподівано знайшов нам одного перевізника Валерія, Він зателеіонував нам і повідомив, що через 2 години 2 його автобуси їхатимуть на Ковель і зможуть взяти наших дітей, щоб відвезти їх в безпечне місце до Польщі.
В дітей не було закордонних паспортів, але завдяки підготовлним начальницею Служби у справах дітей та сім’ї Київської області Антошко Ірині Ігорівні, яка вже під обстрілами з ризиком для власного життя та команди всієї служби документам, ми наважились на цей крок задля захисту і збереження життя дітей. Часу було обмаль і місц в 2х великих автобусах – теж. Тому евакуйовували лише дітей і той мінімальний склад дорослих, які потрібні для забезпечення життєдіяльності дітей. Таких виявилося 147 дітей і 30 дорослих.
Окрім двох автобусів Z-TIME автоперевізника Миронюка Валерія Володимировича нам прийшлось відправляти свій мікроавтобус Спринтер і мікроавтобус ДБСТ родини Елбакян, а також найняти ще один автобус, який погодився відвезти наших дітей до Ковеля за 22 тис.грн. Валерій Володимирович разом зі своїм другом Фацевичом Олександром Юрійовичом організували супровід наших дітей автомобілем патрульної поліції, які передавали нас в кожній області один одному як естафетну палочку. Завдяки їм ми успішно подолали всі затори на Житомирській трасі і достатньо швидко прибули до кордону з Польщею.
Всім нам особливо запам’яталася подорож по Рівенській області.
Перша причина – це те як ми потрапили під авіаційний удар по аеропорту м.Рівне і як наші супроводжуючі прфесійно організовували наш захист. І друге – слова, сказані Поліцейським Сергієм: ” Не бійтеся, не плачте і не сумуйте! їдьте з Богом і вірте, що ми з Божою поміччю дуже скоро подолаємо ворога і Ви в мирі і безпеці знову повернетесь на рідну землю! Моліться за нас.”
В Ковелі зламався наш мікроавтобус Спринтер і ми вимушені були його там залишити. На кордоні не дозволили виїхати батьку-вихователю, якому належав ще один мікроавтобус, на якому ми везли частину дітей.
Перевізник Валерій став для нас як Ангел, посланий від Бога, щоб і тут нам допомогти. Він замінив найнятий нами автобус на свій і замість вийшовших з ладу 2-х мікроавтобусів, виділив для нас ще і четвертий автобус. Оскільки на нього не було водія, він сам особисто сів за кермо і під час проходження кордонів дуже допомагав відстоювати інтереси дітей.
Після 12-годинного проходження всіх кордонів він вивів нас на територію Польщі полегшено видихнув і сказав:”Я свою місію виконав!”
На моє запитання скільки ми повинні йому заплатити за все те, що Він зробив для нас і як перевізник, і як Людина з великої літерм. Він відповів, що це його вклад в порятунок життя дітей, які залишились без батьків і він радий, що у нього з’явилась така нагода допомогти в порятунку їхнього життя. Ми з дітьми вдячні Валерію, Олександру Юрійовичу за їхню безкорислива і жертовну допомогу в порятунку дитячих життів! Нехай Сам Господь Бог, Який називає себе Батьком сиріт воздасть сторицею у всіх сферах їх життя, життя їхніх дітей, внуків та правнуків!
Під час нашої поїздки так багато наших друзів в різних куточках світу молилися за нашу евакуацію і пропонували саму різноманітну допомогу.
Дякуємо Ростиславу Радчуку, Леошу, Вацлаву Беднажу, Джулії Демероу і її партнерам, Луїсу Руїсу, Альоночці Горецькій, сім’ї Акатріній, нашим наставниками і водіям, всім тим, хто залишився служити в такий непростий час саме в Службі у справах дітей та сім’ї нашої області, в Отчому Домі, Анні Бергерен і Крилами Ангелів, Валєчці і Патріку Лундквіст, команді Кінгсдом-центру, нашим Партнерам Сайн-леделе і керівництву землі Фрайбург, де нас готові прийняти на невизначений термін.. слава Богу за всіх Вас! У кожного з нас є своя доля нагороди від Бога у долі і житті врятованих дітей!